Фламандська дошка

Начало книги

Хуліо та Росі, оборонцям диявола. Кристіану Санчесу Асеведо. Реймонду Смалліану за шахову партію.

Нерозпечатаний конверт — це загадка, що містить у собі інші загадки. Цей був великий, об’ємний, з дуже тонкого паперу, в лівому нижньому кутку стояв штемпель лабораторії. Тримаючи його в руці — ще невідкритий — і водночас шукаючи серед пензлів та слоїків ножиці для розрізування паперу, Хулія й гадки не мала, як докорінно цей порух змінить її життя.

Насправді вона знала, що лежить у конверті. Тобто, як з’ясувалося згодом, вважала, буцімто знала. Можливо, через те Хулія не відчувала нічого особливого, поки, діставши з конверта знімки, не розклала їх на столі, щоб роздивитися — дещо спантеличено, затамувавши подих. Саме тоді вона зрозуміла, що «Шахова партія» була чимось більшим за звичну повсякденну роботу, яку їй доводилося виконувати. В її професії часто траплялися несподівані відкриття — в картинах, меблях, палітурках стародруків. За шість років роботи реставратором мистецьких творів вона накопичила неабиякий досвід і добре розумілася на всіх цих мазках, штрихах, виправленнях та підфарбовуваннях, ба навіть на фальсифікаціях. Але досі їй ще ніколи не траплялися приховані під фарбою написи: три слова, виявлені на картині за допомогою рентгенограми. > Не в змозі відірвати очей від знімків, Хулія навпомацки взяла зім’яту пачку сигарет без фільтру й запалила. Ніщо не викликало сумнівів: ось цей напис, На позитивах рентгенівських знімків розміром ЗО на 40. Зображення на картині — фламандській дошці XV століття — чітко вирізнялося в усіх своїх деталях зеленкуватим кольором, так само як і волокна деревини та проклеєні з’єднання трьох дубових частин, з яких складалася дошка, що являла собою безліч мазків, штрихів та напівтонів — їх митець щедро наносив, аж поки створив картину.

Читать дальше →