Коли курява спаде

Начало книги

То був сніговий ранок, я ще залишався в ліжку й слухав, як за вікном надворі перегукуються дрозди.

Мати саме робила ванночку для рук у мідній мисці: вона вмочувала свої білі й довгі пальці в тепле молоко й важко дихала, ніби догляд за руками — це була надзвичайно важка справа. Коли вона постукала нігтями по краю миски, це вийшло в неї дуже голосно й по кімнаті пішла луна, а на поверхні збуреного таким чином молока виникли щільні брижі.

Після цього вона покликала Санг’є Дролму[1].

Служанка на ім’я Санг’є Дролма відгукнулась і увійшла з іще однією мискою. В ній було молоко, яке вона поставила на підлогу. Мати дуже лагідно покликала:

— Ходи сюди, песику!

З-під шафи, підскавучуючи, вилізло цуценя[2], яке спочатку покачалося по землі, помахало хвостом до господарки й тільки потім занурило голову в мідну миску. Однак при цьому воно ледь не захлинулося молоком і йому на певний час забило подих. Дружина туси[3] полюбляла слухати цей звук — як свідчення того, що часточка її прихильності захоплює когось до нестями. Слухаючи, як собаці забиває подих, коли він п'є молоко, вона мила руки в чистій воді. І при цьому наказувала служниці Дролмі піти поглянути на мене — чи прокинувся її син, чи ще ні. Учора в мене був невеликий жар, тож мати спала в моїй кімнаті. Я вигукнув:

Читать дальше →