Париж двадцятого століття

Начало книги

13 серпня 1960 року частина мешканців Парижа прямувала до численних станцій столичної залізниці, аби дістатися потягом до того місця, де колись було розташоване Марсове поле[1].

Того дня Генеральне Товариство просвітницького Кредиту, потужний державний навчальний заклад, видавало нагороди та премії. Провадити урочистості мав Його Високоповажність міністр з Ошатності Парижа.

Генеральне Товариство просвітницького Кредиту чудово відповідало індустріальним тенденціям століття: те, що сто років тому називали Прогресом, зазнало стрімких та приголомшливих змін. Монополія, це найсучасніше дитя досконалості, прибрала до своїх лап цілу країну; численні товариства все розмножувались, змінювались, реорганізовувались, і наші батьки були б, без жодних сумнівів, вражені нечуваними результатами їхньої діяльності.

Грошей було вдосталь, хоча був такий момент, коли, здавалося, їм не могли знайти належного застосування: це було саме тоді, коли залізниця перейшла з рук приватних господарів у власність держави; як наслідок — відчувався надлишок капіталу, а разом з тим — капіталістів, які завжди готові були вкласти гроші у потенційні фінансові операції або ж промислові підприємства.

Читать дальше →