Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 3

Начало книги

Затямте раз і назавжди — ніякого видимого жахіття я тоді не побачив. Сказати, що моє рішення спричинене потрясінням, яке переповнило чашу і змусило мене стрімголов вибігти з помешкання Ейкелі та мчати серед ночі на чужому автомобілі по схожих на церковні бані пагорбах Вермонту[1], означає ігнорувати найочевидніші факти, що відкрилися мені останнім часом. Попри надзвичайно важливі та значимі речі, які я бачив і чув, попри винятково яскраві та незабутні враження, я навіть тепер не можу ані довести, ані спростувати свої жахливі припущення. Зрештою, зникнення Ейкелі нічого не доводить. У його домі не знайшли нічого незвичайного, крім слідів від куль всередині та зовні. Складалося враження, що Ейкелі вийшов прогулятися пагорбами і не повернувся. На місці не виявили жодних слідів ні гостей, ні того, що в кабінеті зберігалися усі ті страхітливі циліндри та механізми. Зрештою, хіба мав якесь значення його панічний страх перед цими пагорбами, що купчилися один на одному, перед нескінченним дзюрчанням струмків, серед яких Ейкелі народився та виріс, — тисячі людей підвладні таким самим незбагненним страхам. Більше того, аж до самого кінця його незрозумілі вчинки та передчуття цілком можна було пояснити дивакуватістю.

Читать дальше →