Павутиння Шарлотти

Начало книги

Куди це тато вирядився з тією сокирою? — запитала маму дівчинка Ферн. Вони саме накривали стіл до сніданку.

— А до свинарника, — відказала пані Еребл. — Цієї ночі опоросилася одна льоха.

— Не розумію, чого до поросят треба бігти з сокирою? — не вгавала Ферн, якій було ще тільки вісім рочків.

— Ну, знаєш, — пояснила мама, — там є одне надто кволе порося. Таке мале й слабеньке, що не ростиме, а тільки хирітиме. Тож твій тато й вирішив його позбутись.

— Позбутись? — зойкнула дівчинка. — Ти хочеш сказати: вбити його? Тільки тому, що воно менше за інших?

Пані Еребл поставила на стіл дзбан з вершками.

— Не репетуй, Ферн! — попросила вона. — Твій тато слушно чинить. Те порося все одно навряд чи виживе.

Ферн відштовхнула стільця, що опинився у неї на дорозі, й вибігла надвір. Трава була в росі, земля духмяніла весняними пахощами. Поки дівчинка наздогнала батька, її капці вже й намокли.

— Прошу тебе, не вбивай його! — захлипала донечка. — Це нечесно!

Читать дальше →