Пригоди Гекльберрі Фінна

Начало книги

Ви про мене нічого не знаєте, якщо не читали книжки під назвою «Пригоди Тома Сойєра», але це не біда. Цю книжку написав містер Марк Твен і загалом не дуже набрехав. Дещо він повигадував, але в цілому не наплів аж сім мішків гречаної вовни. Це нічого, я ще не бачив таких людей, які б зовсім не брехали, крім тітоньки Поллі та вдови, і хіба ще Мері. Про тітоньку Поллі, — це Тому Сойєру вона тітонька, — про Мері та вдову Дуглас ідеться саме в тій книжці, і там майже все правда, тільки де-не-де вигадки, — я вже про це говорив.

А завершується книжка ось чим: ми з Томом знайшли гроші, заховані грабіжниками в печері, й розбагатіли. Отримали ми по шість тисяч доларів на брата — й усе щирим золотом. Така була купа грошви — дивитися страшно! Ну, суддя Тетчер усе це взяв і поклав до банку, й ми тепер щодня отримували цілий долар прибутку, і так цілий рік, — не знаю навіть, чи хто здатен таку силу грошей витратити. Вдова Дуглас усиновила мене й пообіцяла, що буде виховувати, тільки мені в неї жилося несолодко: надто вже вона мене діставала всіма цими порядками та нормами, просто сил не було терпіти. Врешті-решт я взяв та й утік, вбрався у своє старе лахміття, заліз знову в ту саму діжку з-під цукру й сиджу, радію вільному життю. Однак Том Сойєр мене відшукав і розповів, що збирає ватагу розбійників. Прийме й мене, якщо я повернуся до вдови і буду поводитись, як годиться. Ну, я й повернувся.

Читать дальше →