Дерево бодхі. Повернення придурків [Романи]

Начало книги

Звук води, що текла на кухні, не віщував нічого доброго. Він був зовсім не таким, як звук зливи чи шум гірської ріки. Звук води, що падала і зникала, падала і зникала, Мар'яна відчувала наче шурхотіння колючого гравію, який сипався з ківша її пальців. Звук води, що текла, був втіленим у коливанні повітря в'язким зубним болем, самотністю, страхом. Кат ліниво прокинувся і спроквола розпочав намотувати кінчики Мар’яниних нервів на бігуді. Звук води віщував зміни.

Жінка охнула, у темряві спустила ноги з канапи і, відшукавши один липкий шльопанець, хапаючись за меблі, посунула на кухню.

У кухні ранок: Мар’яна не запинала тут штори. З носика крана гучним водоспадом ллється та піниться вода, вґвинчуючись у чорний отвір каналізації. Господиня зітхає й сідає. Безрозмірна нічна сорочка накриває низький табурет. Босу ногу Мар’яна ставить на шльопанець.

— Три гривні, ба-асовий ключ.

Раніше вода текла тонкою цівкою. Місяць тому вона, Мар’яна, викликала сантехніка. Він прийшов учора і кілька хвилин стояв під дверима, натиснувши ґудзик дзвінка; далі почав стукати п’ястуком долоні, а відтак — кричати. Повагавшись, Мар’яна відімкнула. Сантехнік був п’яний, але обережно поставив на її кухонний стіл розтерзану валізу з інструментами, розкрутив і скрутив змішувач, перехилив п’ятдесят грам і пішов. Разом із ним зникли три гривні, що лежали на телефонному столику.

Читать дальше →