Відлуння золотого віку

Солон, Марк Валерий Марциал, Гай Петроний Арбитр, Луций Анней Сенека, Октавиан, Децим Магн Авсоний, Клавдий Клавдиан, Тукциан, Пентадий, Флор, Тибериан, Сульпиций Луперк Сервасий-младший, Луксорий, Марк Порций Катон, Клеобул, Анахарсис, Аниций Манлий Торкват Северин Боэций, Симфосий, Хилон, Марк Аврелий Олимпий Немесиан, Клавдий Рутилий Намациан, Авиан, Максимиан, Алкуин, Алким, Биант, Питтак, Периандр

Серия: Приватна колекція

Читать онлайн

Скачать

Начало книги

«Золотий вік» римської літератури, чиє відлуння, поезія пізніших авторів, уперше звучить на сторінках цієї антології, невипадково визрів із суворого, залізного віку (про ті чотири віки людських поколінь читаємо ще в Гесіода): як розкішні описи весни у римських поетів вимальовуються на тлі «нетворчої» зими, так і поетичне слово представників золотого віку літератури (в поезії — передусім Верґілія, Горація, Овідія, елегійних поетів Ґалла, Проперція, Тібулла) виснувалось із того лихоліття, коли, серед брязкоту братовбивчої зброї, не надто промовистими були Музи. Кривава смуга міжусобиць і воєнних потрясінь завершувалась розпадом староримської Республіки і становленням Імперії — принципатом Октавіана Авґуста. Наставав золотий вік у подвійному сенсі слова: Рим дійсно ставав золотим (з переможними війнами сюди спливались, головно зі Сходу, незмірні багатства); а от римські поети, зверхньо дивлячись на «купи рудого золота» (Тібулл), плекали інше золото — золото душі, що їм світило від того прадавнього, яке, за переказом, засіяв справедливий Сатурн, покоління щасливих людей — тих, які ще не відали «клятої жаги золота» (Верґілій), не відали загалом, що таке золото, тому й жили — у золотому віці.

Читать дальше →