Безлюдні острови 2-3

Начало книги

Любов важлива. Так, чоловіче.

Наступного дня Поль Ґоґен розлучився зі своєю дружиною і вирушив на Таїті.

"Бідний Гоген, — зітхнув Вінсент Ван Гог. — Він зрозумів лише половину того, що

я сказав".

(Том Роббінс, "Призначення Місяця")

30 грудня 1888 року газета "Forum Republicain", що видавалася у французькому містечку Арль, опублікувала таке повідомлення:

"Минулої неділі, за півгодини до півночі, якийсь Вінсент Вангог, художник з Нідерландів, з'явився в публічному домі № 1, викликав якусь Рашель і вручив їй... власне вухо, сказавши: "Добре бережи його". Після чого він зник. Поліція, поінформована про інцидент, який міг статися лише з вини божевільного, наступного ранку зайшла до квартири вказаної особи та знайшла його в ліжку, майже без ознак життя. Нещасного негайно доправили до лікарні".

І ось вухо Вінсента — відрізане ним бритвою, загорнуте в папір для малювання та віддане повії Ґабі на ім’я Рейчел — злетіло. Рейчел знепритомніла, побачивши подарунок. Бордель-мама, мадам Вірджинія, передала "corpus delicti" поліції, яка передала його асистенту лікаря Феліксу Рею з місцевої лікарні. Реq хотів пришити художнику вухо, але було пізно: могла початися гангрена. Тож він закинув вухо в склянку зі спиртом і поставив склянку у своєму кабінеті. Про те, що було далі, можна дізнатися зі статті "Вінсент Ван Гог і драма відрізаного вуха", яку два лікарі, доктор Дуато і доктор Леруа, опублікували в професійному паризькому журналі "Ескулап" у липні 1936 року. Читаємо там:

Читать дальше →