Безлюдні острови 14-16

Начало книги

Спочатку була жінка. Жінка була дочкою Сонця і Місяця, вона мала великі груди, великий живіт і стегна, мов стовбури дерев. Її шкіра сяяла, як змащене маслом чорне дерево. Її губи були червоні. Увечері, коли Сонце спало, а Місяць був зайнятий в іншому місці, до хатини жінки прослизнув Божий виродок. Був він виродком і мав вдачу виродка. І сказав він жінці:

- Дозволь мені жити у твоєму домі, як живе воша в волоссі дружини царя.

- Я тебе не знаю, — сказала жінка. - Геть звідси.

Жінки розумні, диявол рідко може перехитрити цих створінь. Але Божий виродок був дуже хитрим. Він зняв з себе пов’язку на стегнах, свій єдиний одяг, і показав жінці, як у нього стирчить "макафо". Жінка оніміла, і бажання перелилося в неї з очей на руки, на живіт і ноги, поклало її на мат і наказало широко розвести стегна аж до стін. Виродок скрикнув:

- Боже, поможи! Боже, поможи мені!

І він оволодів жінкою п’ять разів, аж доки вона не знепритомніла. Тоді живіт жінки став великий, як слон, круглий, як гарбуз, і він болів, як незагоєна рана. Жінка народила кулю. Ця куля росла і росла, поки не стала світом. Світ перетворився на "ssongo" [скотний ринок] і став нестерпним, мов злий цар. І не було іншого способу врятуватися від нього, крім смерті. Таким є цей світ, як злий цар.

Читать дальше →