Дикі банани

Начало книги

ілими дияволами — напевне не без підстав — називали колись китайці всіх європейців, які приїжджали до них. Але ті часи давно минули, тепер ми справжні друзі з Народним Китаєм.

А проте в швидкому поїзді, який віз мене з Пекіна на південь, до В’єтнаму, і досі додержувалися традиційного розподілу між жителями Європи і Азії: тут купе тільки для європейців, там — тільки для азіатів. І хто, бувало, випадково заблукав не в своє купе, того — завертай голоблі — дуже ввічливо, але досить категорично просили вийти.

Беата Бабад, кореспондентка Польського Агентства Преси, половину ночі проспала з милою молодою китаянкою, перш ніж залізнична служба помітила це, і їх негайно розлучили. Беату хотіли перевести до мене в купе, в якому, до речі, я був сам. В китайських спальних вагонах чоловіки і жінки їздять б одному купе. Така романтика нам обом не подобалась і, зрештою, Беата перейшла до росіянок, що їхали цим же поїздом.

Читать дальше →