Слідами змови

Начало книги

Я спитав, чи візьмемо ми пістоля або принаймні довгого грізного списа, що, відколи я себе пам'ятаю, висів у кухні над широким каміном. Коли батько прошепотів: «Ні», я був розчарований. Ба, навіть більше, мене пойняла злість, коли Том глузливо докинув з властивою всім старшим братам зверхністю:

— Невже ти, хлопче, вважаєш, що ми йдемо робити наскок на шотландських ворохобників? Чи, може, лаштуєшся вирушити в похід проти іспанців?

На щастя, в кухні було темно, як у ямі. В каміні жеврів присок, хоч за все моє життя — та й не один рік до мого народження — вогонь там ніколи не згасав. Річ у тім, що перед сном мати за своїм звичаєм укрила присок плитами чорного вогкого торфу. Отож вогонь замре аж до ранку, коли його розворушать кочергою і він запалахкотить веселим полум'ям.

Я був радий, що в кухні темно і Том не бачить мого обличчя. Мені вже вкрай набридли його кпини.

Чому б нам не озброїтися? Адже справа була небезпечна. В іншому разі чого б це ми серед глупої ночі скрадалися потайки з власного дому, наче лисиця з курника?

Читать дальше →