Невидимий риф

Начало книги

Джон Равен вибив люльку об порцелянову попільничку й здивовано знизав плечима:

— Ви жартуєте, сер Кріпс?

Високий на зріст пан, вдягнений у смокінг, легесенько торкнувся окулярів на носі й чемно вклонився:

— Ні, сер. Це свята правда!

— Правда?! — стривожено перепитав володар рудних родовищ в Абалулі, присадкуватий, надміру огрядний старий із зморшкуватим обличчям. Він сіпнувся в глибокому шкіряному кріслі й нервово забарабанив пальцями по бильцю. Зморшки на зблідлому припудреному обличчі затремтіли. Фенімор Кріпс, директор тропічної пароплавної компанії, стояв у тій самій позі: опустивши руки й трохи схиливши голову, приховуючи лукаву посмішку. Раптова звістка про нездоланну перешкоду дуже занепокоїла постачальника сировини для збройового концерну «Менітор корпорейшен». Джон Равен, або, як його ще називали, Магараджа острова Абалули, попервах не повірив цьому повідомленню, хоч почув його з радіоприймача на власні вуха. Він гадав, що це хтось пожартував. Та коли до нього прибув сам Фенімор Кріпс і потвердив тривожну новину, Джон Равен відчув, що його починає тіпати пропасниця. Він заплющив очі, погладив рукою опуклий живіт, підперезаний жовтим ременем, і спробував заспокоїтись. Хоча Кріпс стояв поруч, Равенові хотілося б, щоб усе це було сном. Треба тільки розплющити очі — і сон щезне. Тоді Равен за давньою звичкою подзвонить, щоб служник приніс йому помаранчевого соку, покличе негра Лабалу й запитає, як себе почуває маленький кенгуру Нокі — подарунок самого президента…

Читать дальше →