«Привид» не може втекти

Начало книги

Вже зовсім смеркло, коли дільничний уповноважений Гургаль вийшов із штабу народної дружини Першотравневого селища і подався в обхід. У школі робітничої молоді на вулиці Гагаріна був випускний вечір, і виставлений у вікні динамік оглушував перехожих громом модного шейка. Гургаль зайшов до школи і сказав, щоб динамік зняли з вікна — веселитися можна й тихше. Далі повернув на Залісну вулицю. Приземкуваті будиночки за парканами палісадників поринали в сон: то тут, то там у вікнах гасло світло, на вулиці ставало темніше. Якась парочка югнула у хвіртку. Гургаль усміхнувся і прискорив ходу. Біля будинку номер 47 стояли двоє чоловіків. Один, — кремезний здоровань у насунутій на очі кепці, — даючи дільничному дорогу, мовчки посторонився.

Назад він повертався тією ж Залісною вулицею. Було тихо-тихо. Зненацька Гургаль зупинився. Звук, який він почув, скидався чи то на стогін хворого, чи на зойк спросоння. Дільничний прислухався. Звук не повторився, але в глибині палісадника, де він завмер, за якусь мить ледь чутно проскрипіло вікно. Дільничний підійшов до хвіртки і присвітив ліхтариком. Залісна, 47. Гургаль ураз пригадав двох незнайомих, котрих півгодини тому бачив коло цього будиночка, і, відчувши лихе, ступив у двір.

Читать дальше →