Людина повертається з минулого

Начало книги

Богомил Райнов. «Един човек се врьща от миналото». «Народна младеж». Издателство на ЦК на ДКМС. София, 1966

Ви знайомі з Петром Антоновим? Ні? А з Іваном Медаровим? Теж ні? Тоді, либонь, доведеться про все розповісти з початку. Не хвилюйтеся: кажучи «з початку», я не мав на увазі — від Адама і Єви. Не люблю зайвих балачок.

З Петром Антоновим справа проста: це я. А от Медарова не можу вам представити. З чисто технічних причин. Учора близько 2 години 30 хвилин по полуночі вищезгаданого громадянина було знайдено мертвого на вулиці Крайній.

Якби про це розповіли моїй тітоньці, вона відповіла б за звичкою: «Було б йому сидіти в хаті… Я от сиджу, то нічого зі мною й не трапляється». І на цьому питання було б вичерпане. Я, на жаль, не можу вичерпати його так просто і швидко, бо працюю в міліції і розслідування цієї пригоди покладено саме на мене.

Власне, цю історію можна б визнати за звичайний нещасний випадок: громадянин Медаров був людина не першої молодості, точніше — йому було вже під шістдесят. Серце мав ненадійне. Його приваблювала аромат і смакові якості мастики.[1] Трохи перебрав… стало недобре… і ось він, кінець, який увінчує будь-яку справу.

Читать дальше →