Високий Мисливець

Начало книги

— Скажіть, Караї, чому ви завжди ходите в червоній сорочці? У ній ви схожі на ката, якого я бачив на малюнку в одній книжці про середньовічні катівні. Дуже цікава книжка, та коли читаєш її, волосся стає сторч. І тільки-но я побачу вас у цій червоній сорочці, у мене мороз пробігає поза спиною, — ущипливо мовив швейцарець Родольфо Велькер, сидячи увечері біля багаття в таборі таких, як і він сам, мисливців на ягуарів.

Кожен мисливець обрав окрему місцинку для ночівлі і влаштовував собі кубельце, як хотів і умів. Дехто мав спальний мішок. Що ж до Велькера, то він вдовольнявся тим, що нагрібав купу листя й загортався в нього, а як накрапав дощ, притулявся ближче до товстелезного дерева і накривав голову сідлом. Ті ж, у кого були протимоскітні сітки, ховалися від дощу під ними. Сітки були такі густі, що пропускали тільки перші краплини дощу, а потім просякали вологою, і вода вже не проходила крізь них. З усіх мисливців лише англієць Джуліус і Караї жили в наметах. Трохи осторонь розташувалися тубільні мисливці — скромні, тихі люди, у яких були погано навчені собаки.

Читать дальше →