Ну чисто янгол!

Начало книги

— Ж-ж-ж-ж-ж! Пеу! Пеу! Ти-ххх! I тут я я-а-ак кудихтихнусь!

— Не те слово! А я підзагон уже визагнався і однаково… Ж-ж-ж-ж! Ж-ж-ж-ж!

— Ото ламери! Не так треба! Учіться, поки я живий: Ж-ж-ж-ж! Ж-ж-ж-ж!

Не бійтеся, ви не в дурдомі. Просто наші хлопчики люблять пообговорювати свої віртуальні успіхи. Імовірно, в них колективний склероз: увечері сидять у комп’ютерному залі й «мочаться» один із одним в ігри, а наступного дня в школі один одному ж і нагадують, як усе це відбувалося.

— Тьфу! Ну от уяви, що ти прямокутний трикутник — невже в тебе медіана б за спину полізла?

— І полізла б, якби я була така тупа, як ти!

— Та не можеш ти бути така тупа! У тебе ж один кут уже 90 градусів!!! Виходить, два інші — гострі…

Це теж не ваші слухові галюцинації. Просто Зіночка з Оленкою — наші відмінниці. Як завжди, після контрольної з математики, вони голосно сперечаються, яка відповідь мала вийти в сьомому завданні. Даремно сперечаються! Зрозуміло ж, що ніякій нормальній людині й на думку не спаде розв’язувати сьоме завдання, коли вищу оцінку ставлять за шість.

Читать дальше →