Нічні сигнали

Начало книги

Одного ясного вересневого дня тисяча дев’ятсот сорок третього року, в пообідній час, між озерами Ладозьким та Ільмень на висоті чотирьох тисяч метрів летів на схід німецький бомбардувальник типу «Хейнкель-111». Сонце тисячами іскорок вигравало на блискучому плексигласі прозорої кабіни, розташованої спереду між двома моторами, в днищі фюзеляжу, що в центральній частині виступає у формі видовженої мілкої ванни, а також на черепахоподібній випуклості, яка одиноко стирчала над обшивкою фюзеляжу, нагадуючи своїм виглядом суфлерську будку в театрі. Тільки тут з неї визирала не голова пристаркуватої тітки-шепотухи в окулярах, що підказує репліки погано підготованим до вистави акторам, а радист екіпажу, унтер-офіцер Вернер Мільднер.

Оточений з усіх боків радіоприладами, він плавно витав по кабіні у своєму сидінні-гойдалці, уважно оглядаючи яскраву блакить неба, чи не з’являться де ворожі винищувачі. На два метри нижче, у нього в ногах, випроставшись на весь зріст, лежав новий борт-механік. Вернер, наймолодший і найжвавіший серед членів екіпажу, уже пройнявся до нього почуттям товариської солідарності.

Читать дальше →