Пульс Всесвіту

Начало книги

Немає ніякісінької надії на те, що ці рядки хтось прочитає хоча б у майбутньому, — і все ж я мушу писати. Мої вірні супутники побороли безнадійність і розпач. Немов нічого й не трапилось, вони заглибились у свої справи: прислухаються до подиху Всесвіту, вимірюють його пульс.

Дві години тому Манго визначив, що наш корабель мчить просто в розжарене серце Галактики. Це значить — кінець. Захоплюючий, жахливо пишний кінець…

В такому разі навіщо ж я пишу?.. Коли мандрівник Андре зазирнув смерті в обличчя, — він дописав у своєму щоденнику останній рядок. Я ж у цю мить тільки починаю писати.

Може, це буде моєю сповіддю? Ні, мені немає в чому сповідатись. Не буде це і розмовою з самим собою, бо я не самотній. З Василем та Манго ми працюємо напружено, а в праці людина не відчуває самотності навіть в останні хвилини свого життя. Не пишу і за звичкою, хоч написав свого часу кілька фантастичних оповідань. Те, про що йтиме мова, безперечно, не фантазія.

Читать дальше →