Подвиг у просторі

Начало книги

Федя сидів у глибокому кріслі космопілота поряд з татком. Дух йому захоплювало від радості.

Та й було чого радіти.

Йому тільки шість років, і от — політ до Місяця. Там, в кратері Тихо, працює мама. Вона разом з iншими вченими досліджує поверхню Місяця. По радіо повідомляли, що на Місяці знайдено життя. То мама відкрила його.

Федя кілька років жив з бабусею. Та недавно він твердо сказав таткові:

— Як собі хочеш, а я більш не зостануся сам. Хочу до тебе і до мами…

Тато довго змагався з Федею, умовляв його. Потім викликав до радіотелефону маму. Мама зраділа і обстала за Федею.

I ось він у ракеті. Навколо зоряне небо. Зірки і вгорі, і внизу, i скрізь. А в передньому ілюмінаторі сяє сріблистий диск Місяця. Він зростає, закриває небо.

— Ти радий? — питає тато.

Федя мовчки киває головою, не одриваючи погляду від зірок.

Так минали години.

І раптом щось сталося.

Обличчя тата зробилося серйозне і тривожне. Він поглянув на прилади, визирнув у ілюмінатор. Потім сказав Феді:

Читать дальше →