Мiжзоряна нянька

Начало книги

Зорелiт «Серце» летiв до зiрки Епсiлон Ерiдана. Екiпаж одержав надзвичайно важливе завдання. Два роки тому мiжпланетна обсерваторiя виявила у радiоспектрi цiєї системи пульсуючi сигнали. Видатнi вченi вважали, що цi сигнали штучного походження. Вони, безумовно, йшли з якоїсь планети супутника Епсiлона. Пiсля багатомiсячних дискусiй Космiчна Рада Землi вiдрядила зорелiт вищого класу «Серце» для перевiрки цього припущення. Експедицiю очолив досвiдчений космопiлот Сергiй Полум'яний. З ним полетiло ще одинадцять вчених та iнженерiв, у тому числi й дружина командира — Марiя.

Два мiсяцi могутнi двигуни розганяли корабель до субпроменевої швидкостi. Спецiальнi каюти захищали космонавтiв вiд шкiдливого впливу перевантаження. На третiй мiсяць двигуни вимкнулись i зорелiт помчав по iнерцiї. Тодi автоматично вступила до ладу система штучного тяжiння, i на кораблi почалося нормальне життя.

Одного дня (хоча днi на кораблi рахували умовно) члени екiпажу зiбралися в кают-компанiї, щоб вiдсвяткувати радiсну подiю. Дружина командира Марiя народила двох близнят, двох красенiв синiв. Розчулений, щасливий батько приймав поздоровлення. Космонавти забажали побачити нових членiв екiпажу, але Полум'яний запротестував — новонародженi ще знаходилися у спецiальному iзоляторi. Вони мусили пройти медично-бiологiчну пiдготовку перед тим, як жити у спiльних примiщеннях.

Читать дальше →