Мільйон на рулетці

Начало книги

Правила гри в рулетку напрочуд прості. Є стіл, поділений від «нуля» до «тридцяти шести» на квадрати однакової величини. Є дзиґа, її нижня частина складається з осередків, кожен з яких здатен затримувати кістяну кульку, яка при попаданні визначає число, що виграло.

Наприклад, «тридцять один».

Кулька зупинилася в чорному (а бувають ще і червоні) осередку з цифрами «три» і «один». Круп’є кричить:

— Виграло «тридцять один», «чорне»! Вітаю! — і поздоровляє тих, хто виграв.

Опісля він — чоловік, завжди вбраний у чисту сорочку і яскравий жилет — ставить на стосик фішок (вони стоять на намальованому на столі числі «тридцять один») прозору кришталеву або непрозору золоту пірамідку, згрібає лопаткою решту фішок і виплачує переможцеві виграш.

А рівно через дванадцять поворотів рулетки, як автомат, кричить:

— Ставки зроблено! Ставок більше немає!

Оце й усі правила.

Є стіл із числами від «нуля» до «тридцяти шести», розташованими стовпцями й по порядку. Є колесо, з тими ж числами, тільки розміщеними дещо хаотично. Тому залишається єдине — угадати, яке число буде наступним і встигнути зробити ставку ще до того, як кулька зупиниться на ньому.

Читать дальше →