Подорож у безвихідь

Начало книги

Безтіньова операційна лампа спалахнула своїми чотирма «очима», і яскраве світло залило приміщення. Гарна молода жінка лежала на столі й дивилася у стелю. Руки розслаблені вздовж тіла, пальці ледь торкаються поверхні столу — жодних ознак хвилювання. У перев’язочній було тепло, і не вірилося, що там, за темним склом вікна, зависла холодна весняна мряка.

Лікар, схилившись над умивальником, старанно мив руки, а медсестра розкладала на столику інструменти та перев’язочний матеріал. Нарешті хірург упорався з руками і вдягнув рукавички. Погляд пацієнтки, який усе-таки відірвався від стелі й ковзнув по ньому, виражав лише одне — те, що її чекало, потрібно якось перебути, адже іншого виходу немає.

— Не бійтеся, — порушив мовчанку лікар. — Нічого страшного. Усе буде дуже швидко.

Голос його був спокійний, упевнений і приємний, проте якісь сторонні інтонації, що не відповідали моментові, все ж учувалися. Вигляд лікаря також викликав довіру, хоча в рухах люди обізнані могли помітити якусь не те що непевність — скоріше нервовість.

Читать дальше →