Небезпека рецидиву

Начало книги

Я розплющив очі й не міг збагнути, де я. Навколо зелено. Ряхтлива, сяйна, соковита зелень. І все наче в русі, немов увесь світ тремтів і мерехтів переді мною крихітними жовтими блищиками світла.

Я не відразу зміг зібрати докупи запахи і звуки. Пахощі теплої землі й трави. Ячання чайок, приглушений віддаллю веселий дитячий гамір. Літне повітря м'яко торкалося моєї шкіри. І тоді я згадав. Я лежав горілиць під великим буком, дивився, як ніжний легіт перебирає листям. Крізь густу крону пробивалися сонячні промені, спалахуючи в зелені наче дрібними коштовностями. Літо.

Я підвівся на лікті, озирнувся навколо, незграбно повертаючи голову, обважнілу від сну й випитого білого вина — онде в кошику неподалік виднілася майже порожня пляшка. Вино було літепле і млавке на смак, та все ж я його допив. Біля мене мала б лежати Карі, але її немає, лише сандалі гарно стоять рядочком. Я знову ліг. За кілька хвилин Карі з'явилася: я бачив, як вона ступала травою у сонячному промінні. Її волосся було мокре, а коли вона підійшла ближче, я помітив блискучі крапельки води на руках. Карі невеличка й струнка, але мені завжди здавалося, ніби вона пухкенька, просто одяг це приховує. Для мене вона була красунею, і я усміхнувся їй.

Читать дальше →