Коло смерті

Начало книги

Ґерд мугикала собі під ніс, пораючись коло своїх котиків. Вона щодня доглядала їх. Витирала, переставляла місцями, одних ставила на підвіконня, інших повертала на попереднє місце на стелаж або в куток на касетку, успадковану від мами. Крихітні котики з невинними оченятами й різнобарвними кокардами з'явилися тут з різних кінців світу. Деяких купила сама, але більшість упродовж років дарували їй друзі та родичі. Усі знали, що вона любить котів, однак через алергію не може завести собі живого кошеняти, тому й колекціонує порцелянових.

У душі вона рада була тій алергії, однак нікому не зізнавалася. Насправді не дуже любила справжніх котів. Надто вони незалежні, ходять, куди захочуть, роблять, що заманеться. Ґерд терпіти не могла їхнього лінивого потягування, рисочок-зіниць, гострих пазурів. Коти, справжні коти, були маленькими вбивцями. Її ж котики гарно і мирно вживалися на підвіконні з пташками, розмальованими пастельними фарбами. Таке їй більше було до душі.

Читать дальше →