Вогненний водоспад

Начало книги

Ніч на Землі була світлою. Місяць, немов велетенський ліхтар, заливав усе навкруги рівним блідим сяйвом. Полотно залізниці розтинало навпіл густий ліс і, поблискуючи рейками, тяглося від обрію аж до залізничного мосту. Далі, по той бік мосту, дорога побила поворот і ховалася за пагорбом.

Такої місячної ночі вартувати міст було, мабуть, анітрохи не краще, ніж темної

У непроглядній темноті доводилося стежити лише за ділянкою, освітленою сяйвом електричних ламп. Далі однак нічого не було видно. Місячної ж ночі чергувати було складніше. Звиклі до темряви очі чітко розрізняли тіні від дерев. Місяць поволі котився по небу, то заходячи за хмари, то виглядаючи з-за них, і тіні неквапно пересувалися, створюючи на землі кожної хвилини новий візерунок. Здавалося, що разом з тінями хтось таємничий і спритний поволі пробирається в тиші ночі з лісу до залізничного мосту…

Гвинтівка, заряджена бойовими патронами, не гнітила плеча. Навіть приємно було відчувати ліктем її приклад. Приторкання до неї створювало відчуття впевненості й сили.

Читать дальше →