Повість про нещасних марсіян

Начало книги

Гори на протилежному березі були порослі лісом. Зубчастий силует його ледь виднівся на тлі нічного неба, але пориви вітру приносили легенький запах хвої і нічну прохолоду озера. А коли вітер ущухав, пахло соломою і курячим послідом.

Цей запах пташника був завжди неприємний Теду. Тед сидів на стовбурі дерева біля купи зрубаних гілок. Власне, цієї літньої пори йому не так уже й потрібне було паливо — просто блискавка розбила один старий клен, і Тед знайшов собі ще одне заняття, не менш безглузде, ніж інші.

Сьогодні йому особливо треба було зосередитись, набути колишньої ясності думок, бо назавтра випадала остання спроба вирватись із трясовини, що засмоктувала його.

Але думки ліниво розповзались, немов червоні лісові блощиці, коли зірвати кору з їхнього сховища на старому, порослому мохом пеньку. Вони невпинно стрибали, здійснюючи мандрівку з минулого в теперішнє і майбутнє, хоч ні теперішнє, ні майбутнє нічого доброго йому не обіцяло.

Читать дальше →