Право на чари

Начало книги

Подяка Нілові Ґейману, який позичив нам останній в світі екземпляр «Liber Paginarum Fulvarum», та величезний привіт народу з недільного клубу шанувальників Г. Ф. Лавкрафта.

Хотів би одразу означити, що ця книга — не «прибахана». «Прибаханими» бувають тільки тупі руді дівки з комедій п’ятдесятих років.

Але вона і не «прикольна».

Це — книга про чари, про те, куди вони зникають та (що, можливо, важливіше) звідки та як виникають. Хоча тут і нема відповідей на всі ці питання чи хоч на якесь із них.

Утім, не виключено, що ця книга могла би пояснити, чому Ґендальф ніколи не був одруженим, а Мерлін був чоловіком. Адже це також і книга про міжстатеві стосунки — хоча, мабуть, не про взаємини в акробатично-атлетичному сенсі на зразок «порахуй ноги й поділи на два» (хіба що персонажі геть вийдуть з-під контролю автора, а вони можуть).

Втім, у першу чергу це — історія про світ.

Почнімо. Дивіться уважно, бо спецефекти влетіли в копієчку.

Читать дальше →