Лісом, небом, водою. Книга 1. Лисий

Начало книги

Одна гілка хиталася. В цьому була причина. Саме це зупинило Лисого. Вітру не було. Якби перед цим з куща злетіла пташка, Лисий неодмінно побачив би її. Але ні пташки, ні навіть равлика на гілці не було. Просто тиха галявина з одиноким кущем — не посередині, а ближче до протилежного краю. Тихо. І лиш один пагін хитається. Ніби привітно помахує.

Виходити на галявину завжди небезпечно. Минулої осені саме так загинув Довгоногий. Мабуть, йому здалося, що галявина цілком мирна. Він тоді звівся на свої височенні ноги й ступив на відкритий простір. Лисий не встиг його зупинити. Якби Довгоногий був молодший за нього або хоча б одноліток, Лисий зупинив би, але він на мить завагався, і тієї миті вистачило, щоб на його супутника налетіли саранці…

Тут саранців бути не може. Вони люблять глицю. А на цій галявині росте висока хвиляста трава. Тут взагалі немає нічого небезпечного. Тільки цей кущ злегка помахує гілкою. Кущ не густий, добре видно, що за ним ніхто не ховається. Він схожий на розслаблену ледачу дитину, що сидить на пеньку й мимохіть махає опущеною рукою — без ніякої мети, просто собі махає.

Читать дальше →