Пасажири вільних місць

Начало книги

Музи́ка жив на острові Борнгольм, і змайстрований ним орган був для всіх радістю, що жила в різнокаліберних органових суремках і нарівно приходила у всі душі. Тільки музи́ка вмер, так і не загравши на дивнім своєму витворі; парафіяни дослуха́лись мелодії, що лишилася для них, відділена вже від імені творця свого та майстра.

Це оповідання, що зветься «Вірний до могили», — сумовите й урочисте, наче органна музика, де підзаголовок — «Спомин з берегів мого дитинства» — припинає його ще невіддільніше до авторової долі, — не лише як шмат біографії, але як перенесений письменником на власне життя символ гіркого митцевого існування, сталого прагнення до мелодії, що схвилює людські душі бодай по смерті музи́ки.

Він справді ріс на острові Борнгольм, де крізь крик вічно безробітного батька-п’яниці чув, а крізь материні сльози бачив море за вікнами й виходив до моря, кремезний робітницький нащадок, рибалка, каменяр, швець, — малий Мартін вмів усе.

Читать дальше →