Соло. Книга 8

Начало книги

Ранок, як це завжди буває, почався не найкращим чином. Варто було мені повернутися додому й гепнутися у своє улюблене крісло, міркуючи, що робити далі, як до мене відразу заявився Патрік. Дуже схвильований Патрік, хочу зауважити.

— Соло, сталося щось непоправне, — заявив він.

— Звичайно, сталося, — промовив я. — Інший материк припинив існувати. Точніше, усі живі істоти, які там перебували. Теоретично можна починати зворотне переселення, але на такий подвиг я тепер не готовий. Та й не факт, що там уже можна жити. Загалом із переселеннями поки закінчили.

— Ти не розумієш, — голос Патріка тремтів від хвилювання. — Нитки ймовірностей перетворилися на якийсь хаос. Вони переплелися, перемішалися. Там тепер коїться таке, що навіть із маяком мені важко знайти дорогу назад. Якщо хтось зі звичайних бачущих увійде до ниток, то залишиться там назавжди.

Я подивився на Ру. Мені довелося повернутися додому разом із ним, щоб показати, де розташований мій палац. На своєму материку він міг стрибати куди завгодно. На нашому йому потрібно було показувати кожне місце. Дракон заплющив очі, різко зблід, на лобі виступив піт, після чого підтвердив:

Читать дальше →