Соло. Книга 4

Начало книги

Похмуре обличчя ректора магічної академії Трімуса не віщувало нічого доброго. Тішило хоча б те, що він не кричав. Бо перед ним тепер сиділи не безправний студент першого курсу та його молодша сестра, а глави вищого роду Греймодів.

— Тобою почали цікавитися, Соло, — цілком спокійним голосом промовив Рікардо Лайтмор. Хоча, як розповіла Вірена, ті два місяці, протягом яких мене тримали у Формітоні, інакше як криком він ні з ким не спілкувався.

— Нам варто чогось остерігатися? — запитав я.

— Читай, — ректор поклав на стіл листа й підштовхнув його в мій бік. Я навіть не ворухнувся, чудово знаючи спритність і допитливість Вірени. Моя дружина перехопила папір і розгорнула його так, щоб ми обоє могли прочитати текст.

Дертанці зробили чергову спробу забрати в мене «Зірку хаосу». Мабуть, вони усвідомили, що безпосередньо це зробити не вдасться, тому вдалися до вельми хитрого маневру. Вони запропонували магічній академії Трімуса укласти угоду про співпрацю та обмін досвідом, що дозволить їхнім молодим магам узяти участь у турнірі, який влаштовує Імперія. Дертанці готові зробити досить вагомий внесок у матеріально-технічне оснащення магічної академії Трімуса, якщо вона погодиться на таку співпрацю. Це не суперечить політиці Імперії — магічні академії мають право укладати подібні угоди з будь-якою країною, як і приймати у свої стіни мага з будь-якої держави. Власне, саме тому мене, на той час іще представника королівства Яндар, узяли на перший курс.

Читать дальше →