Соло. Книга 7

Начало книги

— Мій Соло, прокинься! — лагідний голос пробився крізь сон, вирвавши мене з обіймів Вірени. Останні кілька місяців дружина снилася мені із завидною регулярністю, наче нагадувала, що настав час повертатися.

Я б і радий! От тільки залишити Кіріне саму в мене рука не підіймалася. За нею вже чотири рази приходили. І це навіть було добре — я поповнив запаси тіл для майбутньої роботи зі своєю магічною структурою. Але напади траплялися рідко, а очікування було таким довгим, що якоїсь миті я почав впадати у відчай. Раптом у Кіріне нічого не вийде й вона так і не зможе еволюціонувати? Або перетвориться на відбитого володаря, який справді бажатиме лише одного — знищити суперника?

Із такими думками я прожив п’ять місяців, невідступно сидячи біля ями. Люди не могли до нас наблизитися. Аура, яку випромінювала Кіріне, відлякувала всіх на відстані кількох сотень кроків. Тож мене ніхто не турбував і ніхто до мене не ліз. Зокрема й правитель міста зі славною назвою Орськ, який повернувся з полювання. Кілька разів він намагався наблизитися, але щоразу зупинявся за пів сотні кроків від мене. На більше його можливостей не вистачало.

Читать дальше →