Світ не створений

Начало книги

Чоловік прокинувся від її голосного дихання: створена вчора увечері, вона додивлялася перший у житті сон. Зіпріле повітря пахнуло бронхами, ставало тремкими краплями на розпеченому тілі. Червону землю трусило від нового творення, складалися ландшафти — усе починалося. Названий чоловіком не будив життя, назване жінкою, — хай додивиться історію до кінця і пізнає історії красу, хай їй буде лю… Він назве це словом любов: вибирати найбільш розквітлі півонії й казати найтендітніші слова, ставати попереду, коли прибігають вовки, тертися носом об ніс, опівночі торкатися до її долоні й відчувати стискання пальців.

Чоловік подався углиб лісу — а раптом розшукає якогось звіра, якесь дерево чи птаха. А може, натрапить на сліпучу жилу руди на розломах скель, нову субстанцію, не знану досі, не названу. Батько доручив йому це: нагороджувати побачене словами. Під модриною сутулився окатий злеток — як нерозкритий тюльпан і водночас як шмат обгорілого поліна. Чоловік торкнув його: «Ти ж ще не маєш назви? То будеш Со… ні, Сорока вже була, і Сойка, і Сопілка (Трубка, через яку Легені перетворюються на Музику), і Сорок, і Совість. Будеш Со…веням!»

Читать дальше →