Люди дому Ніре

Начало книги

Надходила обідня пора, і в кухні на задвір'ї лікарні Ніре панувало пожвавлення: треба було нагодувати челядь, чоловік сто персоналу й понад триста хворих.

Вогонь під трьома великими, десь по сорок літрів, казанами давно погас, вигорнуті на цементну підлогу й залиті водою головешки диміли, та ніхто на те не зважав. Кожен мав свій клопіт, а крім того, ніхто не смів утручатися у справи впертого старого Ісуке, що куховарив у лікарні ось уже впродовж п'ятнадцяти років.

Той Ісуке, добряче попомучивши зголоднілих людей, нарешті поволі зняв із казана важенну покришку, і відразу кухня сповнилася гарячими, майже пекучими, липкими і запашними клубами пари. Старий узяв руками черпак, схожий на весло, сполоснув його у відрі з водою й заходився перемішувати сипкий рис. Щоб дістати до дна, невеликому на зріст Ісуке доводилося залазити на підставку. Ісуке був горбатий, отож що нижче він нахилявся над казаном, то більше випинався горб. Що ж до його одежі, то вона мала би бути чистішою, адже йшлося про одежу кухаря. А вона була така засмальцьована, що навіть візерунка тканини годі було розрізнити. Не охайнішим був і його цупкий фартух. Руки й обличчя, вимазані сажею, контрастували з білим, як сніг, рисом. Було дивно й трохи смішно бачити, як приземкуватий горбань, увесь у сажі, завзято вовтузиться біля казана. Непримітна зовнішність, бруднувата одежина старили його, хоча він і не досяг віку, коли людину справедливо називають підтоптаною.

Читать дальше →