П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню

Начало книги

— Цікаво, що сполошило курей? — Ліниво вимовив Річард.

Келен лише міцніше притулилася до його плеча.

— Може, це твій дід на них лається. — Оскільки відповіді не послідувало, вона підняла голову й зазирнула йому в обличчя, освітлене тьмяним світлом вогнища. Річард дивився на двері. — А може, вони незадоволені тим, що ми з тобою не давали їм спати майже всю ніч.

Річард, посміхнувшись, поцілував її в лоб. Курячий переполох за дверима вщух. Напевно це сільські дітлахи, що брали участь в усіх тривалих весільних урочистостях, прогнали курей з їх улюблених сідал на низенькій стінці, що оточувала будинок духів.

До тихого притулку долинали віддалений сміх, голоси і спів. Запах просочених бальзамом полін, які завжди горіли тут у вогнищі, змішувався з ароматом пристрасті і солодкувато-пряним запахом смаженого перцю і цибулі. Келен мовчки милувалася відблисками вогню в сірих очах чоловіка, потім знову влаштувалася позручніше у нього під пахвою, слухаючи приглушений гул барабанів і дзенькіт бубна.

Читать дальше →