Десяте Правило Чарівника, або Фантом

Начало книги

Всі ці люди були поруч, коли я найбільше їх потребував.

Кожен з них — унікальна людина, що зіграла важливу роль у створенні цієї книги і кожен несе в моє життя радість просто будучи самим собою.

Світла пам'ять Кіту Паркінсону.

Келен тихенько стояла в тіні, спостерігаючи, як біда м'яко стукає в ці двері. Забившись у куточок під навісом, вона молилася, щоб на стукіт ніхто не відгукнувся. Як не противна була їй думка про ночівлю під дощем, вона все ж хотіла, щоб нещастя оминуло невинних людей. Тим не менш, зараз від неї не залежало нічого.

Світло самотньої лампи слабо пробивлося через вузькі вікна по обидва боки від нещільних дверей і відбивалося від мокрих сходинок ганку. Вивіска над дверима, укріплена на двох залізних кільцях, верескливо скрипіла всякий раз, коли пориви вітру розгойдували її туди-сюди, обсипаючи дощовими бризками.

Келен змогла розгледіти на мокрій вивісці зображення білого коня, схожого на привид. Світла з вікон було недостатньо, щоб прочитати назву, але, судячи з того, про що вже багато днів твердили три її супутниці, це і був сільський готель під назвою «Білий Кінь».

Читать дальше →