Син пекаря

Начало книги

Скільки Марк себе пам’ятав, він завжди хотів їсти. Хотів їсти вранці, вдень і ввечері. І навіть коли спав, бачив один і той самий сон. Свіжий, запашний хліб, шматок смаженої свинини та глечик нерозбавленого вина. Він наповнював келих рубіновою рідиною, клав пахуче від спецій м’ясо на ще гарячий хліб і милувався, як прозорий сік усмоктується в пухку м’якушку. Не в ту сіру гидоту, яку видають голоті з імператорських щедрот, а в найніжнішу білосніжну випічку, гідну єпископа. Зараз Марк візьме цю їжу багатіїв обома руками, трохи відкусить і насолоджуватиметься неземним смаком, не звертаючи уваги на сік, що тече підборіддям. Він не псуватиме цю мить поспіхом. Навпаки, насолодиться кожною миттю, доки хліб і м’ясо не потраплять у його худе черево, а потім зап’є все це витриманим вином, привезеним з-під Неаполя.

Сон завжди закінчувався однаково. Реальний світ уривався в його мрії ураганом і відносив їх геть без сліду. Ще жодного разу хліб і м’ясо не вдавалося донести до рота, а вино так і залишалося осторонь, ваблячи погляд ніжним багрянцем.

Читать дальше →