Патримоній Святого Петра

Начало книги

Зимно. Задуха від розжареної печі змусила вночі прочинити вікно. А тепер, коли настав світанок, Марк дуже пошкодував про свою необачність. Ноги звело крижаною судомою, пальці перетворилися на дві бурульки, а груди роздирав надсадний кашель.

— Прокляття! Ще застудитися не вистачало, — пробурчав він, зробивши над собою немислиме зусилля. Підвівся й зачинив кляте вікно, а сам пірнув під ковдру, намагаючись надихати там бодай трохи тепла.

Інсула прокидалася. Ліворуч заворушилися мати з батьком, звично згадуючи святу Агнесу й хвору спину. Праворуч пролунав могутній позіх зятя Сергія. Він переїхав до дружини, коли настав належний час. У Римі немає формальностей — батьки вдарили по руках, дочка зібрала посаг і ввійшла в дім чоловіка. Тут вийшло навпаки. Увійшов Сергій, бо Лета навідріз відмовилася переїжджати до старого будинку, що гнив від жадібності господарів. Та й туалет на поверсі — непоганий аргумент. Загалом сон Марка тепер був неспокійний. За стіною щоночі вовтузилися молодята, прагнучи якнайшвидше здійснити мрію Марцелли. Вона вже давно бачила себе бабусею.

Читать дальше →