Гіркий хліб

Начало книги

Спекотно! Благословенне тепло від пекарні, яке рятувало будинок Марка всю зиму, тепер завдавало неабияких незручностей. Доводилося спати з відчиненими вікнами, слухаючи цокіт ослячих копит і крики пограбованих. За дощатою стіною заворушився батько, нарікаючи на хворий поперек, забідкалася мати, випрошуючи у святої Агнеси здоров’я дітям. Марк потягнувся й штовхнув ліктем симпатичну жіночку, яка затишно сопіла поруч. Та замукала, закліпала очима, а потім позіхнула, ледь не вивихнувши щелепу.

— Що, вже ранок? От невгамовний ти, ноги звести не можу. Піду я…

— Іди, Асто, — сказав Марк. — Діти на тебе зачекалися. По хліб після обіду прийдеш. Свіжий буде.

— Я б і чогось іншого поїла, — надула губки та. — Хліб дітям віддам.

— Ну, візьми що хочеш, — знизав плечима Марк. — Я Криспу скажу, нагодує.

— Бувай, милий, ти був чудовий, — красуня хитнула пишним задом і зачинила за собою двері.

Марк із блаженним стогоном розкинувся на своїй койці. Жінка пішла б іще вчора, але втіхи затягнулися до півночі. Не відпускати ж її саму. Ще скривдять на вулиці. У Субурі безпечніше не стало.

Читать дальше →