Терновий вінець України

Начало книги

Росіє!

…325 років тому у Переяславі ми дали одне одному лицарське слово на побратимство, на єдність, на вірність. Кожен з нас вщ того тривожного дня посіяв безліч різних зерен у землю кількох поколінь.

Вже четверте століття, Росіє, ми йдемо спільним ланом, пожинаючи врожай, заповіданий прадідами, який же то урожай?

На сцені соціяльного базару буде дана однозначна відповідь: Україна і Росія — рівні серед рівних, дві великі сестри, зростають. квітнуть і йдуть до сяючих вершин. Україна дає стільки-то сталі, чавуну та вугілля, хліба і сала, випускає ось таку лявину книг, має стільки-то мільйонів студентів, учених та героїв праці!

Проте ці плякатні визначники, Росіє, втомили дух України. Вона відкидає їх з огидою і показує на своє чоло.

Глянь на моє чоло, Росіє,— ти побачиш терновий вінець? Так, результат багатовікової спілки наших народів — Голгота України — окраденої, замученої, оббріханої, розп'ятої.

Читать дальше →