Знак Хаосу

Начало книги

Я відчував невиразне занепокоєння, хоча не міг сказати, чому. Мені не здавалося таким уже необхідним пити з Білим Кроликом, невисоким хлопцем, схожим на Бертрана Рассела, усміхненим Котом і моїм старим другом Люком Рейнардом, виспівуючим ірландські балади; одночасно дивний ландшафт у нього за спиною переходив з фрески в реальність. На мене справила-таки враження Гусениця, яка курила кальян на капелюшку гігантського гриба, тому що я знаю, як важко не дати такій трубці згаснути. І все ж, справа була не в цьому. Обстановка була весела, а Люк, як відомо, часами водив компанію з дуже дивним народом. Так чому б мені відчувати неспокій?

Пиво подали непогане, а до нього навіть безкоштовну закуску. Демони, які мучили прив'язану до кілка жінку з рудим волоссям, виблискували так, що очам було боляче. Тепер вони зникли, але спогад про картину чомусь залишився чудовий. Взагалі все було чудово. Коли Люк співав про затоку Гелвей, та так мерехтіла і здавалася такою гарним, що мені хотілося пірнути в неї і потонути. Однак, пісня навівала і печаль.

Читать дальше →