Серця наґів

Начало книги

Як і всі мандрівники, які перетинали пустелю Фунтен, чоловік зупинився на перепочинок у корчмі — так званому Останньому притулку.

Її власник довго спостерігав за наближенням гостя. У безкраїх порожніх просторах пустелі мандрівники зазвичай помітні здаля. Корчма стояла на невеличкому скелястому пагорбі, достатньо високому для того, щоб навіть піщані пасма не заступали обрій. На вершині пагорба ледь вистачило місця для корчми. Таке розташування давало змогу розгледіти майбутніх постояльців задовго до їхнього прибуття. Вони приходили зі сходу чи заходу, іноді — з півночі, ночували в Останньому притулку й вирушали далі — на схід, захід або ж на північ.

Але цей чоловік прийшов з півдня. Господар майже ніколи не дивився в той бік, тому помітив його доволі пізно. Вирішив, що мандрівник збився зі шляху й міг би не помітити Останнього притулку, якби у вікнах не світилося. Чоловік неухильно, хоча й повільно, наближався. Корчмар раз по раз кидав на нього погляд, не забуваючи й про інші напрямки, але там нікого не було.

Читать дальше →