Метценгерштайн

Начало книги

Страхіття й фатальності гуляли по світу за всіх часів. Тож навіщо називати точно, коли саме діялось те, про що я хочу розповісти! Досить сказати, що в ті дні, про які буде мова, в Угорщині панувала тверда, хоча й прихована віра в доктрини метемпсихозу. Про самі доктрини — тобто про їхню вірогідність чи хибність — я не кажу нічого. Одначе запевняю, що наше невір’я великою мірою (як твердить Лабрюйєр про всі наші незлагоди) “vient de ne pouvoir etre seuls”.

Проте в угорських забобонах є моменти, що межують із безглуздям. Погляди їхні — тобто угорців — дуже різняться від їхніх східних джерел. Ось приклад. “Душа, — кажуть вони (далі я зацитую слова одного проникливого й тямущого парижанина), — ne demeure qu’une seule fois dans un corps sensible: au reste — un cheval, un chien, un homme meme, n’est que la ressemblance peu tangible de ces animaux”.

Родини Берліфітцінгів і Метценгерштайнів ворогували не одне сторіччя. Ще ніколи не бувало двох таких знаменитих родин, охоплених такою смертельною ворожнечею. Коренів цієї ворожнечі, здається, слід шукати в стародавньому провіщенні: “Високе ім’я зазнає жахливого падіння, коли смертність Метценгерштайнів, ніби вершник над конем, запанує над безсмертністю Берліфітцінгів”.

Читать дальше →