Доктор Фаустус

Начало книги

На схилі віку видатні майстри слова нерідко пишуть твори які можна назвати підсумковими (таким твором, наприклад, була у Гете трагедія «Фауст» або ж у Достоєвського роман «Брати Карамазови») У Томаса Манна, великого німецького письменника першої половини нашого століття, таким твором є роман «Доктор Фаустус», написаний під кінець його життя в 1943–1947 роках. Саме так визначав цей роман і його автор В «Історії «Доктора Фаустуса». Романі одного роману», унікальному широкому самокоментарі, опублікованому через два роїш після виходу роману в світ, Манн охарактеризував його як «творчий акт що ввібрав у себе матеріал цілого життя і почасти мимоволі, почасти ціною свідомого зусилля синтезував у певному згустку ціле життя…» Як видно з контексту йдеться тут про духовне й творче життя письменника. Далі Манн каже, що зерно задуму роману відноситься до 1901 року, коли був накиданий коротенький план новели про доктора Фауста — в дусі «новел про митців» («Трістан», «Тоніо Крегер» та ін.), які він писав у той час. «Сорок два роки минуло з того дня, — коментує письменник, — коли я занотував для можливого твору думку про угоду митця з чортом, і, знайшовши давню нотатку, я відчув хвилювання, якщо не піднесення» А все тому, пояснює він далі, що це «невеличке й розпливчасте тематичне ядро» мало в собі заряд життєвої енергії, який «задовго до мого власного рішення визначив переростання новели в роман». Говорив Томас Манн і про те, що ідея «Доктора Фаустуса» своїм корінням глибоко входить в його життя і творчість, що тут маємо справу з випадком, коли автор «замолоду ставить собі в програму твір пізнього віку».

Читать дальше →