Служниця спостерігає

Начало книги

Усе залито кров’ю.

Я ще не бачила стільки крові. Вона наскрізь просочує кремовий килим, скрапує в дерев’яну підлогу, забарвлюючи ніжки дубового журнального столика. Бездоганні за розміром краплі розтікаються до сидіння світлого шкіряного дивана й довгими струмками стікають по алебастровій стіні.

Цьому не видно кінця. А якщо детальніше роздивитися, то побачу краплі крові на машині в гаражі? На подвір’ї? У супермаркеті на іншому кінці міста?

Все куди гірше. Мої руки в крові.

Який безлад. Хоч я зараз не маю багато часу, однак мені аж не терпиться поприбирати все це. Мене вчили, що, коли десь з’являється пляма, особливо на килимі, потрібно швидко її вивести, доки вона не в’їсться остаточно. Коли пляма висохне — вивести її нереально.

На жаль, скільки я не старалася витерти, мертвому тілу, що лежить посеред кімнати, вже нічого не зарадить.

Я аналізую ситуацію. Гаразд, справи кепські. Зрозуміло, у будинку залишаться відбитки моїх пальців, але багряний колір, що в’ївся в нігті та шкіру моїх рук, не так легко пояснити. Від темної плями на лицьовій стороні моєї сорочки — теж не просто відхреститися. Я в халепі.

Читать дальше →