Брама Абаддона

Начало книги

Волтерові Джону Вільямсу, що показав нам, як це робиться, та Керрі Вон, завдяки котрій ми злажали не так сильно, як могли би

Манео Юнґ-Еспіноза — просто Нео для друзів зі станції Церера — скрутився калачиком у кокпіті крихітного корабля, який він охрестив «І ке». Після його старту збігло практично три місяці; тепер ще якихось п’ятдесят годин, і він ввійде в історію. Два дні тому у нього скінчилася їжа. З води лишилося тільки пів літра хтозна-скільки разів рециркульованого сциклиння. Все необов’язкове вже давно вимкнуто. Реактор він заглушив. Пасивні монітори поки що працювали, але активні сенсори мовчали. Єдине світло в кокпіті линуло хіба що від дисплеїв моніторів. Нео загорнувся в ковдру, кінці якої підіткав у паски, щоб вона не попливла геть. Ковдра не підігрівалась. Передавачі широкого й фокусованого спектрів мовчали, а транспондер Нео викорчував іще до того, як закінчив писати назву корабля на корпусі. Він же так далеко забрався не для того, щоб випадковим біпом повідомити всі флотилії про своє наближення.

Читать дальше →