Старі-старі казки

Начало книги

Колись, давним-давно, може рік, а може два потому, у самій гущавині дрімучих Чернігівських лісів оселився Ведмідь. Був він мужиком состоятєльним, якщо не сказати – багатим. Тоді ж якого дурня, може поцікавитесь ви, він оселився не десь на тихоокеанських островах, чи хоча б в Карпатах – Буковелі там, чи іншому продвинутому місці? Та тому, що він сам був родом з Чернігівщини і любив свою малу батьківщину до нестями. А ще з тієї причини, що доживши до 45 літ людей не те що зненавидів, а зневірився в них, і хотів жити подалі, в гордій самоті, яка йому аж ніяк не набридала. А хіба що? Бізнес Ведмідь налагодив, дєнюжки капали ісправно. Можна відійти від справ, присвятити себе вічному і прекрасному, пошуку сенсу буття, наприклад… Даром, чи шо, більшу половину свого він життя пахав? Заслужив, можна відпочити.

До речі, Ведмідь в душі був романтиком. Тільки в часи свого бізнесування нікому в цьому не зізнавався – заклювали б, або засміяли, чи просто пристрелили – в бізнесі романтизм не в честі, та і навряд чи б згодився.

Читать дальше →