Тут вони танцюють...

Начало книги

Це сталося в ті часи, коли я блукав дорогами ельфів…

Моє ельфійське ім’я було Маедрос, а приятеля мого звали Меглором. Нам виповнилося по п’ятнадцять років, і ми були дітьми полум’яного духу Рональда Руела Толкієна.

Ми відвідували секцію історичного фехтування при клубі дитячої творчости, трошки водилися з прихильниками рольових ігор, ходили на їхні турніри та тусовки, але найчастіше блукали по Острову вдвох. Вільними мандрівниками — ельфами. «Лембас», ельфійський хліб, нам заміняли сухарі, луки й стріли ми зробили власноручно, рівно як і дерев’яні, обклеєні фольгою мечі. Що ж до орків, та іншого гаддя, то того літа нам на них щастило як ніколи.

Особливо дошкуляла нам компанія з нашого ж таки будинку по вулиці Осініна. З чотирьох недолюдей двох ми класифікували як мордорських орків, дрібних, хижих і пролазливих, третій по габаритам і винятковій тупості «тягнув» на печерного троля, а їхній ватажок був справжнім урук-хаєм — сильним, розумним і по-своєму відважним.

Читать дальше →