Трамвай, що заблукав

Начало книги

Ребриста біла брама безшумно від’їхала вбік, пропускаючи мою машину. Я проїхав до гаража з такими ж, схожими на пожмаканий листок паперу, підйомними дверима і зупинив БМВ на виїзній доріжці. Стахів охоронець, класична «горила», з тих, у кого весь розум в плечах, вже стовбичив біля бокового входу. Я пішов за ним, мимоволі окинувши заздрісним оком Стахів дім. Будиночок мого приятеля нагадував середньовічну фортецю в мініатюрі. Такий собі іграшковий замок для тих, хто не награвся в дитинстві в доблесного лицаря Айвенго.

Стах був не лицарем, а бізнесменом, тому я мало сподівався на успіх свого візиту. Якщо я лоханувся, то й платити за це мусив сам. Нехай невдахи плачуть, і те, що я колись зробив Стахові послугу, аж ніяк не значило, що він позичить мені грошей.

Здоровило — вартівник провів мене через затемнену залу, зробив коридором пару поворотів і відчинив двері, зроблені «під дуб». Кімната виявилася бібліотекою — дві м’які канапи, комп’ютер на столику біля вікна — і книги, книги… Стах був бібліоманом, чомусь це всіх дивувало, крім того деякі з цих книг він ще й читав.

Читать дальше →